Рекламний фільм зі ШІ: справжня проблема в незмінності персонажа

Перші спроби знімати кіно за допомогою генеративних моделей завжди надихають: пишете промпт, і за кілька секунд з’являється кінематографічний кадр. Проблема починається з другого кадру. Попросіть того самого персонажа ще раз, і пропорції обличчя, деталі костюма й колірна температура зсунуться; якщо поставити два кадри поруч, здається, що на них дві різні людини.

Тому роботу вибудовують навколо створення персонажа ще до створення відео. Спершу фіксують референсні зображення персонажа - поза, костюм, реквізит, світло - і кожну сцену виводять із цього референсу. Рух генерують із цих статичних кадрів, а не напряму з тексту (img2vid). Тоді незмінність тримається на файлі, який є у вас, а не на пам’яті моделі.

У кампанії з десяти частин цей підхід має ще одну перевагу: план виробництва. Якщо кожну сцену монтувати як незалежний 30-секундний кліп, повторна генерація однієї сцени не зачіпає інших. В одному довгому фільмі помилка посередині означає, що весь ланцюжок доведеться генерувати наново.

Погодження з клієнтом теж займає своє місце в черзі: синопсиси сцен і покадровий сторіборд надсилають до початку виробництва. У генеративній роботі «перезйомка» здається дешевою, але вона не безкоштовна; погодження однаково має бути до виробництва.

Наостанок зауваження не технічне, а юридичне: якщо бренд має власний знак, кольори й патерни, виробництво має бути прив’язане до них. Хай якою доброю є естетика моделі, персонаж, що ігнорує брендбук, представляє модель, а не кампанію.